23 вересня 2021 року Мапа сайту

Кафедра урології з судовою медициною "Полтавського державного медичного університету" створена наказом ректора академії №84 від 12 липня 2001 року на базі курсу урології Полтавського медичного стоматологічного інституту, організованого у 1976 р.

Організатор і перший завідувач курсу урології Пархомчук Анатолій Захарович (1937-1997), у 1961 р. закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І.Пирогова, у 1969 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Экспериментальное обоснование операции оментореваскуляризации почек и ее эффективность при лечении больных поликистозом". У 1977 р. присвоєно вчене звання доцент, а у 1992 р. – вчене звання професор. Автор 40 наукових та науково-методичних праць. Впровадив у клінічну практику міжм'язові розтини при операціях на нирках та сечових шляхах, позадулонну простатектомію, цистектомію з пересадкою сечоводів у сигмовидну кишку, запропонував фізіологічний метод оперативного лікування нефроптозу, оригінальний метод ушивання сечових нориць у жінок. У 1994 р. на базі урологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні організував один із перших в Україні центр мінімально-інвазивної та ендоскопічної урології. Професор Пархомчук А.З. більше 20 років очолював урологічну клініку, створив сучасну наукову школу. Його учні очолюють урологічну службу області та кафедру урології.

У різні роки на кафедрі працювали доцент Пархомчук Павло Анатолійович (1992- 2006 рр.), асистенти Могила Станіслав Макарович (1976-1981 рр.), Котурбаш Володимир Теодозійович (1981-1985 рр.), Шидловський Іван Миколайович (1995-2000), Капшитар Юрій Григорович (2000-2009 рр.), Потапенко Олег Анатолійович (2002-2009).

Доцент Пархомчук Павло Анатолійович (1962-2006), у 1994 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Експериментальна розробка висхідного літолізу фосфорнокислих каменів нирок новими розчинами прямих літолітиків". За його участю у клінічну практику впроваджені перкутана нефростомія, контактна нефро- та уретеролітотрипсія, перкутанне лікування кіст нирок, ТУР доброякісної гіперплазії простати, ендоскопічне лікування стриктур уретри. Автор 42 наукових та науково-методичних праць.

Асистент Капшитар Юрій Григорович (1967-2009), у 2001 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Особливості гострих гнійно-запальних захворювань нирок у хворих похилого і старечого віку". Автор 30 наукових та науково-методичних праць, у т. ч. навчально-методичного посібника "Особливості урологічної патології дитячого віку".

У 1997 р. курс урології, потім кафедру урології, медичної сексології та дитячої хірургії очолив Саричев Леонід Петрович.

Л.П.Саричев народився у 1949 р. у м.Полтава. У 1993 р. закінчив Курський державний медичний інститут за спеціальністю лікарська справа. Після закінчення інтернатури по хірургії з 1974 р. працював в Орловській області лікарем-урологом Мценської центральної міської лікарні. Після переїзду до м.Полтава працював лікарем-урологом Полтавської ЦРЛ, лікарем-урологом 2-ої міської лікарні, а після закінчення клінічної ординатури по урології – ординатором урологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського. Після захисту у 1986 р. кандидатської дисертації на тему "Научное обоснование снижения инвалидности вследствие урологических заболеваний" працював асистентом курсу урології Полтавського медичного стоматологічного інституту. У 1993 р. присвоєно вчене звання доцент. З 1997 р. завідувач курсу урології, а з 2001 р. після організації кафедри – завідувач кафедри урології. У 2000 році захистив докторську дисертацію на тему: "Епідеміологічні, патогенетичні, клініко-діагностичні та лікувальні аспекти гострих гнійно-запальних захворювань нирок", у 2004 р. присвоєно вчене звання професор.

Під керівництвом професора Саричева Л.П. захищено 4 кандидатські дисертації. Автор 98 наукових та науково-методичних праць, у т. ч. монографії та навчально-методичного посібника з грифом ЦМК МОЗ України, 4 патентів на винахід.

Наукові інтереси професора Саричева Л.П. включають медико-соціальні аспекти урологічної захворюваності населення, інфекційні запальні захворювання, аномалії розвитку, доброякісні та злоякісні пухлини органів сечостатевої системи, сечокам'яну хворобу, обструктивну нефропатію, мінімально-інвазивну та ендоскопічну урологію, пластичну та відновлювальну урологію. Впровадив у клінічну практику УЗ, КТ та МРТ діагностику гострого гнійного пієлонефриту, консервативно-очікувальну та мінімально інвазивну лікувальну тактику при гострому гнійному пієлонефриті, внутрішнє та зовнішнє стентування нирок при гестаційному пієлонефриті, перкутанні методи лікування абсцесу нирки, заочеревиного простору та передміхурової залози, інтраопераційну профілактику інфекції нирок та сечових шляхів, мінімально інвазивне лікування полікістозу нирок, ендоскопічну марсупіалізацію кіст нирок великих розмірів, пластику протяжних стриктур уретри та сечоводу, мінімально інвазивну лікувальну тактику при обструктивній нефропатії, хірургічне лікування нетримання сечі у жінок.

У  2016 р.  кафедру перейменовано: "Урології з судовою медициною".

За роботу "Cудовa медицинa" відповідає к.м.н., доцент Черняк Валентина Володимирівна. В 1991 році закінчила Полтавський медичний стоматологічний інститут. Працювала в практичній медицині, з 2004 на кафедрі патоморфології. В 2009 році захистила кандидатську дисертацію «Одонтологічна характеристика великих кутніх зубів в нормі та при фісурно-ямковому карієсі». Є автором 87 науково-методичних праць, а також автором та співавтором 7 навчальних посібників для студентів, 5 патентів на корисну модель, 2-х нововведень, 3-х інформаційних листів. Наукові інтереси: використання даних індивідуального одонтологічного статусу при проведенні судово-медичної експертизи та комбінованого гістохімічного забарвлення для визначення ознак стирання зубів, ідентифікація осіб за анатомо-морфологічними особливостями зубів, використання стоматологічної бази даних  при проведенні судово-стоматологічних експертиз, морфологічні зміни внаслідок ушкоджень щелепно-лицевої ділянки від дії різноманітних чинників.

Історія кафедри судової медицини

Кафедра  судової  медицини  була організована  в  1975 році  професором  Стрільцем Миколою  Миколайовичем, якій  він  очолював до  1982 року.

Стрілець Микола Миколайович свій творчий шлях розпочав у 1942 році,  після закінчення Харківського військово-медичного училища, проходив службу в лавах Червоної армії. В 1955 році закінчив Харківський медичний інститут, в 1958 році - аспірантуру на кафедрі судової медицини. З 1959 по 1966 роки працював начальником Київського обласного бюро судово - медичної експертизи. В 1962 році захистив кандидатську дисертацію «Використання спектрографічного методу дослідження в окремих випадках судово-медичної практики». 1966 - 1968 рр. – науковий співробітник  лабораторії консервування тканин Київського НДІ травматології та ортопедії. В  1968 році  обраний  завідуючим  кафедрою  судової  медицини Запоріжського медичного  інституту,  якою  завідував  до  1975  року, одночасно очолюючи Запоріжське  обласне  бюро  судово-медичної експертизи.  У  1972  році захистив  докторську  дисертацію. В  1975 році організував  в  Полтавському  медичному стоматологічному  інституті  курс судової  медицини,  який  і  очолив.  Микола Миколайович є автором  більш  ніж  50  наукових  робіт. Ним  вперше  розроблена  та впроваджена  в  практику  методика  експертизи золи  для  встановлення видової  приналежності спалених  кісткових залишків. Нагороджений  орденом  Вітчизняної  війни  першого  ступеню,  8 медалями, значками  «Відміннику  охорони  здоров’я»  і  «Відміннику  вищої школи».  

З  1982  до  1999 року  курсом судової медицини завідував к.м.н., доцент Олександр Васильович Яланський. Науковий напрямок курсу в цей період: ушкодження м’яких тканин голови і шиї. Опублікував 65 наукових праць. Підготував 4-х кандидатів медичних наук. 

Протягом  існування курсу судової медицини співробітниками курсу були провідні судово-медичні експерти. Так, зокрема Бражанський А.В.(1982- 1999рр.); Мацкевич А.Н.(1989-1992рр) - співробітник Санкт-Петербурзького бюро СМЕ; Маковій  С.І.(1981- 1989рр.) – начальник Пирятинського міжрайонного бюро СМЕ; а також багато інших досвідчених судово-медичних експертів.